Чеська тенісистка Лінда Носкова відповіла на запитання журналістів після перемоги над Медісон Кіс у четвертому колі Вімблдону
– Ліндо, вітаємо з виходом до чвертьфіналу. Розкажіть про свої враження від матчу.
– Я почуваюся чудово. Вихід в таку стадію цього турніру – це завжди велике досягнення, особливо коли я настільки комфортно почуваюся на корті. Мені здається, що зараз я використовую весь той арсенал гри, який хочу демонструвати на траві, і це працює вже кілька тижнів поспіль. Дуже рада, що продовжую виступ.
– Наскільки на вашу впевненість впливає історія успіхів чеських тенісисток на Вімблдоні? Чи додає вам мотивації те, що стільки представниць вашої країни тут досягали великих результатів?
– Так, десь у глибині думок це присутнє, але це точно не те, на чому я концентруюся. Я не ставлю собі за мету бути такою, як вони, або продовжувати саме їхню історію. Звичайно, це було б великим досягненням для такої невеликої країни, як Чехія, але я намагаюся зосереджуватися лише на собі. Уже сам вихід на турнір Grand Slam і можливість грати на Вімблдоні є великим досягненням, і про це теж не можна забувати.
– Коли ви були дитиною, то коли вперше дізналися про Мартіну Навратілову, Яну Новотну та інших легендарних чеських тенісисток?
– Якщо чесно, у дитинстві я не так багато дивилася теніс і не дуже добре знала його історію, особливо чеську. Напевно, вже в підлітковому віці почала стежити за Петрою Квітовою, Кароліною Плішковою та іншими чудовими чеськими тенісистками. Також Барборою Стрицовою, яка зараз є нашим капітаном. Неймовірно просто переглядати історію й бачити всіх цих видатних спортсменок або навіть спілкуватися з ними. У такі моменти я почуваюся маленькою дитиною, яка зустріла знаменитість або людину, на яку завжди хотіла бути схожою. Це надзвичайно приємне відчуття.
– Ви завжди вірили, що здатні доходити до чвертьфіналів турнірів Grand Slam і боротися за титули? Чи ця впевненість прийшла з часом?
– Думаю, у певний момент ви просто повинні повірити в себе. Повірити, що можете грати проти найсильніших тенісисток світу, перемагати їх і вигравати найважливіші розіграші у складні моменти. Впевненість повинна звідкись з’явитися. Але, як я завжди кажу, я не концентруюся на результатах, рейтингу чи досягненнях. Я хочу отримувати задоволення від гри на корті й постійно вдосконалюватися як тенісистка. Саме це привело мене туди, де я зараз. Я ніколи не ставила собі за мету виграти той чи інший турнір.
– Після перемоги в Берліні, де був дуже сильний склад учасниць, чи дивитеся зараз на сітку Вімблдону з думкою, що здатні обіграти будь-яку суперницю, яка залишилася в турнірі?
– Я жодного разу не дивилася на турнірну сітку.
– Але загалом відчуваєте, що можете перемогти будь-яку суперницю?
– Думаю, тут будь-хто може перемогти будь-кого. Це турнір Grand Slam. Кожна тенісистка хоче показати найкращий результат у своїй кар’єрі, кожна мріє виграти титул. Конкуренція тут неймовірно висока. Не можна виграти кілька матчів і одразу вважати себе найвпевненішою людиною в роздягальні.
– Якщо в дитинстві ви не так багато дивилися теніс, чим тоді захоплювалися? Я десь читав, що вам подобалася боротьба.
– Не думаю, що це було головним моїм захопленням у дитинстві (усміхається). У мене було дуже багато різних хобі. Я ходила до школи, займалася на різних гуртках. Напевно, у мене було шість, сім або навіть вісім захоплень одночасно. Теніс ніколи не був єдиною справою. Я займалася спортивною гімнастикою, кінним спортом і, здається, майже всіма видами спорту, які тільки можна уявити, тому що мої батьки дуже любили будь-яку фізичну активність. Думаю, ні вони, ні я тоді навіть не уявляли, що одного дня я опинюся тут. Це ніколи не було нашою конкретною метою. Я просто обрала теніс, і життя привело мене сюди. І я неймовірно рада, що зробила саме такий вибір.
– А який вид спорту був вашим улюбленим, якщо не брати до уваги теніс?
– Мені завжди дуже подобалася легка атлетика. Я навіть брала участь у шкільних змаганнях. Але не думаю, що вона могла б принести мені таке ж задоволення й відчуття реалізації, як теніс.
– Як давно у вас з’явився пірсинг у носі?
– Він у мене то є, то немає (усміхається). Я зробила його на початку січня. Грала з ним в Австралії та на турнірах на Близькому Сході. Потім перед ґрунтовим сезоном зняла, бо хотіла бути обережною. Зараз він знову зі мною. Мені здається, що він приносить мені удачу. Він мене не турбує. Мені подобається, як він виглядає поза кортом. Чому б і ні?
– Ви зняли його через ґрунт? Думали, що пил може заважати?
– Саме так. Тому я його й зняла. Хоча ґрунтовий сезон у мене все одно вийшов хорошим. Тож, можливо, справа була зовсім не в пірсингу.
– Бували моменти, коли ви думали: “Навіщо я взагалі обрала теніс?”. Якщо так, то коли було найважче?
– Мені здається, такі думки з’являються після кожної поразки. На цьому рівні ти все сприймаєш дуже близько до серця. Хочеться показувати найкращий результат на кожному турнірі. Хочеться вигравати кожен турнір. Але це неможливо. Іноді неймовірно важко вирішити, чи рухатися далі, чи не застрягти в тому моменті, у якому зовсім не хочеш перебувати. У мене були непрості періоди. Дуже часто вони були пов’язані з тим, що відбувалося поза кортом. Саме це найбільше впливало на мою гру. Спочатку мені потрібно було розібратися зі своїм особистим життям, і лише після цього на корті ставало значно легше.
– Вашою наступною суперницею буде Елізе Мертенс. Здається, ви ще жодного разу не грали одна проти одної. Чого очікуєте від цього матчу?
– Я не дуже добре її знаю. Звичайно, знаю її стиль гри. Вона намагається діяти максимально агресивно. Я також. Думаю, довгих і повільних розіграшів буде небагато. Мені потрібно буде використати свої найсильніші сторони. Ми навіть жодного разу не тренувалися разом. Іноді добре виходити на матч із абсолютно чистою головою.
– Чи є якийсь компонент вашої гри, який, на вашу думку, настільки покращився, що й пояснює ваш успіх на цьому Вімблдоні?
– Думаю, головне те, що я чудово почуваюся поза кортом. Я отримую велике задоволення від життя поза тенісом, а на корті взагалі чудово проводжу час (усміхається). Я дуже чекала початку трав’яного сезону. Мені здається, саме минулого року на цьому покритті для мене все стало на свої місця. Надзвичайно рада знову грати на Вімблдоні. Я завжди ціную такі моменти. У мене був чудовий старт у Берліні, і відтоді я відчула, що набрала хороший хід і не хочу його втрачати.