Швейцарська тенісистка Белінда Бенчич відповіла на запитання медіа після перемоги над Александрою Еалою у четвертому колі турніру WTA 1000 у Торонто
– Александра підійшла до цього матчу з великою серією перемог, і одним із компонентів її гри, з яким суперницям було складно впоратися, була її подача, адже вона трохи повільніша й незвична. Вам сьогодні вдалося знайти до неї ключ. Як ви вважаєте, завдяки чому?
– Думаю, проти будь-якої шульги трохи складніше грати на прийомі. Я дуже задоволена тим, як сьогодні приймала. Думаю, прийом – одна з моїх найбільших сильних сторін, тож це, безумовно, допомогло. Також я рада, що в попередньому колі грала проти шульги. Мені здається, у матчі проти Тейлор [Таунсенд] у мене було трохи більше проблем із її подачею, але сьогодні я справді дуже добре зіграла.
– Чи складно було відновитися після такого тривалого матчу проти Тейлор, чи вам вдалося повернутися до стовідсоткової готовності до сьогоднішньої зустрічі?
– Звісно, зараз я відчуваю втому більше, ніж у 18 років, це точно. Я якраз казала, що коли грала тут у 18 років, то, пам’ятаю, виходила на корт щодня, а вранці ще проводила тренування з фізичної підготовки, після чого грала матч. Зараз я проводжу важкий трисетовий матч і вже думаю: “Так, я відчуваю це у своєму тілі”. Але в цьому немає нічого незвичного, і я рада, що добре відновилася.
Водночас я відчуваю, що моя фізична форма ще не на тому рівні, на якому хотілося б, тому що після Вімблдону в мене виникли певні труднощі й я не могла тренуватися стільки, скільки хотіла. Тож думаю, що до US Open ще можу додати. Але я рада, що впоралася з цим, і сьогодні фізично мене нічого не турбувало, а це добре.
– Сьогодні ви грали дуже добре. Розкажіть, як вам вдалося знайти ключі до гри Еали? Що саме спрацювало? Ви виграли доволі напружений перший сет, а потім змогли фактично домінувати у другому.
– Звісно, проти шульги завжди непросто грати, тому я була до цього добре підготовлена. Фактично потрібно бути готовою до того, що все буде навпаки. Це ніби дзеркальне відображення: усе відбувається у протилежний бік – обертання м’яча й усе інше. Але, як на мене, я досить добре із цим упоралася й почувалася комфортно у своєму ритмі.
Звичайно, Алекс грає дуже добре. Мені здається, вона, як і я, намагається грати по м’ячу якомога раніше. Думаю, в цьому наші стилі трохи схожі. Але сподіваюся, що й мені вдалося створити для неї певні труднощі й не дозволити їй показати свою найкращу гру. У другому сеті я вже справді добре відчувала свою гру, намагалася діяти агресивно й чинити на неї тиск.
– Щодо глядачів: чи готували ви себе психологічно до того, що доведеться грати проти дуже гучної публіки, яка активно підтримуватиме вашу суперницю?
– Знаєте, мене це ніколи особливо не турбувало. Коли кілька років тому я грала проти Серени, а також коли виступала на Кубку Федерації проти Франції та Бразилії, мені подобалася така атмосфера, я із задоволенням її приймаю. Однозначно віддаю перевагу цьому, а не публіці, якій матч не дуже цікавий або яка поводиться надто тихо. Звісно, я розуміла, що глядачі підтримують Алекс, і це було чудово, атмосфера була прекрасною. Тому я просто намагалася зосередитися на собі й водночас теж отримувати задоволення від цієї атмосфери. Я була до цього психологічно готова, але загалом такі речі мене не дуже турбують.
– У наступному матчі ви зіграєте проти Коко Гофф. Здається, за останні два роки ви зустрічалися з нею вже багато разів.
– Так, і не кажіть.
– З якими відчуттями чекаєте на цей матч? Ви прагнете реваншу чи радше думаєте: “О ні, знову вона”?
– І те, й інше водночас (сміється). Звісно, Коко – гравчиня, яка постійно створює собі можливості доходити до чвертьфіналів і пізніх стадій турнірів. Вона чудова чемпіонка, і проти неї дуже непросто грати. Мені здається, я вже стільки разів була близькою до перемоги, але завжди програвала у третьому сеті. Не “ніби програвала” – я програвала (сміється). Грати проти неї – це справжній виклик, тому я рада, що матиму ще одну спробу. Спробую, можливо, зробити щось трохи інакше або просто знову кинути їй виклик. Тож я з нетерпінням чекаю на цей матч.
– Я слухав ваше інтерв’ю на корті й не знав, що ви виграли вже десять матчів поспіль проти шульг.
– Я теж цього не знала.
– Вам, здається, вже ставили запитання про те, чому так відбувається, але чи можете трохи детальніше це пояснити? Не думаю, що це просто збіг.
– Для мене це теж дивно, тому що я насправді ненавиджу грати проти шульг. Це просто незручно. Упродовж усього матчу почуваєшся некомфортно. Але мені здається, завдяки тому, що в мене хороше відчуття таймінгу, я можу досить добре перебудовуватися. Це єдине пояснення, яке спадає мені на думку. Тому що я справді не люблю грати проти шульг. Якби ви запитали мене, проти кого я воліла б зіграти – шульги чи правші – я однозначно обрала б правшу. Тож насправді я й сама не знаю.